Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, тобто – можливість заробляти собі на життя роботою, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Зайве нагадувати про те, що відсутність цивілізованих трудових відносин позбавляє працівників захисту від незаконного звільнення, можливості отримання вихідної допомоги у разі звільнення за ініціативою роботодавця, гарантованої виплати заробітної плати двічі на місяць, права на щорічну основну відпустку, соціальну відпустку з вагітності та пологів, додаткових відпусток, передбачених Законом України «Про відпустки».

Нелегальні працівники не мають права на оплату листка непрацездатності, втрачають трудовий стаж. Відсутність страхового стажу для отримання пенсії призводить до нарахування в кінцевому результаті мінімальної пенсії за віком.

Потрібно застерегти і роботодавців від протиправних дій.

На сьогодні законодавством передбачено 5 видів відповідальності:  дисциплінарна, матеріальна, адміністративна, фінансова та кримінальна. При цьому такі види відповідальності будуть застосовуватися незалежно один від одного.

Слід зазначити, що саме на підставі результатів перевірки Держпраці посадових осіб може бути притягнуто до адміністративної та кримінальної відповідальності, а саме підприємство — до фінансової відповідальності.

Адже використання нелегальної робочої сили, відсутність чи несвоєчасна реєстрація трудових договорів між роботодавцем та найманим працівником є порушенням законодавства про працю. Окрім того, встановлена кримінальна відповідальність за грубе порушення законодавства про працю (ст.172 Кримінального кодексу України ) та за умисне ухилення від сплати податків     (ст. 212 Кримінального кодексу України).

Звісно, кожен сам повинен вирішувати жити одним днем чи мати впевненість у майбутньому та бути захищеним соціально. Та хочеться ще раз нагадати – лише легальне працевлаштування гарантує людині її конституційні права.