Служба зайнятості завжди сприяє легалізації найманої праці та працевлаштування шукачів роботи, поєднує інтереси роботодавців та населення.

Хоча проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи проводиться постійно, оформлення найманих працівників належним чином на сьогодні залишається проблемою. Діяльність певної категорії роботодавців побудована на «тіньових» схемах з використанням праці без офіційного оформлення. З упевненістю можна сказати, що і самі громадяни погоджуються на будь-які умови роботодавця, при цьому втрачають можливість користування державними гарантіями соціального захисту, а головне втрачають свій страховий стаж і ризикують втратити право на пенсію, або на її частину.

Нагадуємо, що ст. 43 Конституції України гарантує кожному громадянину право заробляти собі на життя працею та отримувати за це винагороду у вигляді плати, яка не нижче визначеної законом. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для всіх суб’єктів господарювання. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою - підприємцем. У разі відмови роботодавця оформлювати трудові відносини кожен громадянин має право звернутися до компетентних державних органів за захистом своїх конституційних прав.

Головною перевагою офіційного працевлаштування для працівників є сплачені із заробітної плати страхові внески – це гідна пенсія в майбутньому, а також страхові виплати в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (оплата лікарняних листів, відпустки по вагітності та пологах), у зв’язку з настанням нещасного випадку на виробництві, у зв’язку з настанням безробіття та інші.

Існують переваги використання легальної праці і для роботодавців: гарантія матеріальної відповідальності працівника, праця якого передбачає обслуговування грошових, товарно-матеріальних цінностей та інші; трудова дисципліна; можливість скористатися механізмом відшкодування державою витрат роботодавця по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за кожного офіційно працевлаштованого працівника; позитивний імідж та репутація надійного партнера, що є запорукою процвітання бізнесу.

Відповідно до частини третьої статті 42¹ Закону України „Про зайнятість населення” роботодавець може отримати дозвіл на застосування праці іноземця в центрі зайнятості, за умови виплати заробітної плати у розмірі не менш як:

·  п’ять мінімальних заробітних плат - іноземним найманим працівникам у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах;

·  десять мінімальних заробітних плат - для всіх інших категорій найманих працівників.

Вимоги до мінімальної заробітної плати не застосовуються у разі отримання дозволу на застосування праці осіб, зазначених у частині другій статті 42¹ Закону України „Про зайнятість населення”.

Таким чином, обов’язковою умовою отримання дозволу на застосування праці іноземних найманих працівників є визначення у проекті трудового договору (контракті) та укладеному трудовому договорі (контракті) розміру заробітної плати згідно до частини третьої статті 42¹ Закону України „Про зайнятість населення”.

У разі не встановлення роботодавцем для категорії „іноземний найманий працівник” розміру заробітної плати відповідно до частини третьої статті 42¹ Закону України „Про зайнятість населення” розгляд заяви зупиняється.

У разі не усунення роботодавцем зазначеного порушення це слугуватиме підставою для прийняття регіональними центром зайнятості рішення про відмову у видачі дозволу на застосування праці іноземця.