Страховий стаж – це період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», стаття 24).

Право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані відповідно до чинного законодавства та досягли встановленого пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», стаття 8).

 Нерідко працівники свідомо погоджуються отримувати заробітну плату офіційно на рівні мінімальної, а решту – неофіційно, без сплати внесків, як доплату до реального розміру свого доходу. Іноді вони навіть не знають, що їхня офіційна зарплата значно менша від тієї, яку фактично одержують. Це стає помітно згодом, коли працівник бере довідку про доходи для оформлення кредиту, субсидії, соціальної допомоги, пенсії.

 Кожна застрахована особа може отримати інформацію про сплачені внески у Пенсійному фонді України (Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», стаття 24). Нині це можна зробити дистанційно – на офіційному вебпорталі (https://portal.pfu.gov.ua).

У згаданому законі основним поняттям є саме «страховий стаж», а не «трудовий стаж»: запис у трудовій книжці без сплати внесків за цей період не буде врахований під час призначення пенсії. Фахівці Фонду обліковують нараховану заробітну плату, сплачені страхові внески, періоди роботи кожного працівника чи підприємця. Від цих показників залежить розмір майбутньої пенсії.

Отже, страховий стаж – це гарантія працівника на отримання пенсії.

Найефективнішим захистом інтересів у сфері зайнятості та відносинах з роботодавцями є правова поінформованість.

Легальне працевлаштування передбачає такі права для працівників:

• право на вільний вибір професії та місця роботи;
• гарантоване отримання грошової винагороди за виконану роботу;
• безпечні умови та дотримання режиму праці;
• право на відпочинок;
• захист від незаконного звільнення;
• соціальний захист у разі втрати працездатності чи роботи.

Можливо, за умов "тіньової зайнятості", той дохід, що його отримує громадянин у "конверті", вищий, однак лише легальна праця громадянина надає економічні та соціальні гарантії:

• щодо тривалості робочого часу, оплачуваної відпустки, створення належних умов праці на робочому місці, охорони праці;
• обов’язкових страхових виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (оплата лікарняних листів, відпустки по вагітності та пологах), у зв’язку з настанням нещасного випадку на виробництві, безробіття; право на пенсійні виплати в майбутньому.

Не всі роботодавці сумлінно виконують свої обов’язки щодо сплати страхових внесків за своїх працівників навіть коли декларується офіційна зайнятість та працевлаштування. Насамперед це стосується малих приватних підприємств.

Згідно з чинним законодавством, нарахування пенсій залежить від двох критеріїв: розміру заробітної плати та страхового стажу.

Як відомо, страховий стаж – це період, коли особа перебуває в офіційних трудових відносинах з роботодавцем, роботодавець офіційно сплачує заробітну плату та відповідно перераховує єдиний внесок за найманих працівників до страхових фондів. Адже соціальні виплати здійснюються не з державного бюджету, а саме з бюджету страхових фондів. Пенсія – з Пенсійного фонду, допомога по безробіттю – з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, лікарняні – з Фонду соціального страхування України.

Отже, офіційна зайнятість є важливим фактором в забезпеченні нашого сьогоднішнього і майбутнього.