Права та обов’язки зареєстрованих безробітних, визначені статтею 44 Закону України "Про зайнятість населення".

1. Зареєстровані безробітні мають право на:

1) безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції:

послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру;

консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії);

інформації про свої права та обов’язки як безробітного;

відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі;

2) матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до законів України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення";

3) збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах;

4) оскарження, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи.

2. Зареєстровані безробітні зобов’язані:

1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців;

2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб);

3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов’язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення;

4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 Закону України "Про зайнятість населення".

3. Відповідальність за достовірність поданих до центру зайнятості даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації/перереєстрації безробітного та призначення/поновлення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Офіційне оформлення трудових відносин з працівниками – прямий обов’язок працедавців. Незважаючи на роз’яснення в засобах масової інформації та вимоги чинного законодавства, працевлаштування у правовому полі для багатьох сьогодні є серйозною проблемою.

Легальна зайнятість передбачає не тільки використання робочої сили на законних підставах, а й виплату найманому персоналу «білої» заробітної плати. Інколи факт працевлаштування завуальовують укладенням цивільно-правових договорів. Слід пам’ятати, що такий вид трудової діяльності застосовується зазвичай для виконання конкретного обсягу роботи, що спрямована на певний результат, і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Нагадуємо, що кожний нелегальний працівник «обійдеться» працедавцю у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Водночас сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Небезпека «тіньової» зарплати полягає не тільки у несплаті до бюджету обов’язкових платежів, а й у тому, що працівник не матиме змоги отримати пенсію, яка б відповідала рівню його реальної зарплати.

Служба зайнятості нагадує керівникам фірм і компаній: у разі офіційного працевлаштування тимчасово непрацюючих осіб на новостворені робочі місця працедавці можуть претендувати на отримання компенсації зі сплати єдиного соціального внеску, а також на відшкодування фактичних витрат із виплати заробітної плати у разі забезпечення роботою внутрішньо переміщених осіб.

До того ж у період карантинних обмежень діяли урядові програми, завдяки яким лише офіційно працевлаштовані працівники та фізичні особи-підприємці мали змогу отримати від держати кошти, що були втрачені через пандемію.